штурнути
ШТУРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, чим і без дод., розм.
Однокр. до штурля́ти.
До неї підскочило двоє з автоматами, штурнули на землю і почали топтати ногами (А. Хижняк);
Домене звертається [Олекса], сам же так і їсть очима старшого брата. Прилащитись, як раніше бувало, соромиться, отож і дуріє: то штурне його в бік, то по коліні лясне (І. Муратов).
Словник української мови (СУМ-20)