штурпак
ШТУРПА́К, а́, ч., діал.
1. Залишок зрубаної або зламаної рослини; шпичастий пеньок.
Невже ці обламані штурпаки були колись садом і цвітом? (М. Стельмах);
Боровий зашпортнувся за дріт загорожі і впав на кущ з гострими, як списи, гілочками. Впав обличчям. На колючі штурпаки правим оком (Я. Гримайло).
2. перен. Дурень, бовдур.
Нате вам п'ятака, прийміте мене, штурпака (Номис).
Словник української мови (СУМ-20)