штурпак
ШТУРПА́К, а́, ч., діал.
1. Залишок зрубаної або зламаної рослини; шпичастий пеньок.
Невже ці обламані штурпаки були колись садом і цвітом? (Стельмах, Правда.., 1961, 27);
Боровий зашпортнувся за дріт загорожі і впав на кущ з гострими, як списи, гілочками. Впав обличчям. На колючі штурпаки правим оком (Грим., Незакінч. роман, 1962, 203).
2. перен. Дурень, бовдур.
Нате вам п’ятака, прийміте мене, штурпака (Номис, 1864, № 6435).
Словник української мови (СУМ-11)