штурханець

ШТУРХАНЕ́ЦЬ, нця́, ч.

Зменш. до штурха́н.

Не вчи дитини штурханцями, а хорошими слівцями (прислів'я);

По смерті матері вуйко віддав її на службу бавити дитину. Але Катрусі скоро надокучила криклива дитина і штурханці ґаздині (Н. Кобринська);

Він штовхнув мене в плече. Ніж, що був у мене в руці, через цей штурханець не потрапив куди треба і вгородився просто мені в руку (Б. Грінченко).

Значення в інших словниках

1. штурханець — див. стусан  Словник синонімів Вусика
2. штурханець — штурхане́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. штурханець — -нця, ч. Зменш. до штурхан.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. штурханець — годува́ти / погодува́ти штурханця́ми кого. Бити кого-небудь різкими короткими ударами. Зоньку годували штурханцями по кутках (Леся Українка); Старший школяр відібрав у нього рогатку, погодував добре штурханцями і відпустив, пригрозивши, що розкаже директорові школи (З газети).  Фразеологічний словник української мови
5. штурханець — УДА́Р по чому, у що, чим, без додатка (різкий сильний поштовх кулаком, рідше ногою, коліном, спрямований на людину, частини її тіла), СТУСА́Н, ТУСА́Н розм., ТАСУ́Н розм., ШТОВХА́Н розм., ШТОВХАНЕ́ЦЬ розм., ШТУРХА́Н розм., ШТУРХАНЕ́ЦЬ, БУХА́Н розм.  Словник синонімів української мови
6. штурханець — Штурхане́ць, -нця́, -нце́ві; -ханці́, -нці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. штурханець — ШТУРХАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до штурха́н. Не вчи дитини штурханцями, а хорошими слівцями (Укр.. присл.., 1955, 383); По смерті матері вуйко віддав її на службу бавити дитину. Але Катрусі скоро надокучила криклива дитина і штурханці газдині (Кобр., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
8. штурханець — Штурханець, -нця м. Тумакъ, пинокъ. О. 1862. І. 72. Почав я краще своє діло робити, не так часто штурханців куштувати. Ком. Р. І. 15.  Словник української мови Грінченка