шугай
ШУГА́Й¹, я, ч., діал.
Хлопець, парубок.
Де ти був, шугаю, з тими овечками? (Л. Первомайський).
ШУГА́Й², я, ч., заст.
Старовинний верхній жіночий одяг, що мав вигляд короткополої кофти з рукавами;
// Рід сарафана, що його носили старі жінки.
Словник української мови (СУМ-20)