шугай

ШУГА́Й¹, я, ч., діал. Хлопець, парубок.

Де ти був, шугаю, з тими овечками? (Перв., Слов. балади, 1946, 138).

ШУГА́Й², я, ч. Старовинний верхній жіночий одяг, що мав вигляд короткополої кофти з рукавами;

// Рід сарафана, що його носили старі жінки.

Значення в інших словниках

1. шугай — див. хлопець  Словник синонімів Вусика
2. шугай — ШУГА́Й¹, я, ч., діал. Хлопець, парубок. Де ти був, шугаю, з тими овечками? (Л. Первомайський). ШУГА́Й², я, ч., заст. Старовинний верхній жіночий одяг, що мав вигляд короткополої кофти з рукавами; // Рід сарафана, що його носили старі жінки.  Словник української мови у 20 томах
3. шугай — шуга́й 1 іменник чоловічого роду, істота хлопець діал. шуга́й 2 іменник чоловічого роду одяг  Орфографічний словник української мови
4. шугай — I -я, ч., зах. Хлопець, парубок. II -я, ч. Старовинний верхній жіночий одяг, що мав вигляд короткополої кофти з рукавами. || Рід сарафана, що його носили старі жінки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шугай — ХЛО́ПЕЦЬ (молодий чоловік), ЮНА́К, ПА́РУБОК, МОЛОДИ́К, МОЛОДЕ́ЦЬ, КОЗА́К, ХЛОПЧИ́НА розм., ХЛОП'Я́ГА розм., ХЛОПІ́ЙКО розм., ПАРУБЧИ́НА розм., ПАРУБ'Я́ розм., ПАРУБЧИ́СЬКО розм., ПА́РОБОК діал., ПАРУБІ́ЙКА діал., ПАРУБІКА діал., ЛЕ́ГІНЬ діал.  Словник синонімів української мови
6. шугай — Шугай, -гая м. 1) Парень, молодой человѣкъ (словацкое Šuhaj). Вх. Лем. 486. На поляні, на поляні шугай траву косить, за шугайом смутна мати дитиноньку носит. Гол. II. 70. Лиши мі ся, дай мі покій, молодий шугаю. Гол. IV. 489. 2) Родъ женской одежды. 3) Имя собаки. Вх. Лем. 486.  Словник української мови Грінченка