шугання

ШУГА́ННЯ, я, с. Дія за знач. шуга́ти.

Ще здалеку побачила [Надія] на фоні синьої хмари шугання гострокрилих ластівок і посміхнулась (Баш, Надія, 1960, 270);

До них невблаганно наближається поскрипування вітряків і шугання розгойданих крил (Стельмах, Хліб.., 1959, 135);

Битва — так битва. Вітрів іржання, Назустріч шугання роздертих знамен… (Дор., Тобі, народе.., 1959, 40);

Він чує невгавне шуршання дороги, Шалене шугання ракет з далини (Бажан, І, 1946, 145);

Голубий імлистий туман стояв над цехами, туман, прорізуваний гострими свічками домен, шуганням полум’я з мартенів (Загреб., Спека, 1961, 229);

*У порівн. Наша казка хутко лине, мов шугання соколине (Перв., II, 1958, 515).

Значення в інших словниках

1. шугання — ШУГА́ННЯ, я, с. Дія за знач. шуга́ти. Ще здалеку побачила [Надія] на фоні синьої хмари шугання гострокрилих ластівок і посміхнулась (Яків Баш); До них невблаганно наближається поскрипування вітряків і шугання розгойданих крил (М.  Словник української мови у 20 томах
2. шугання — шуга́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. шугання — -я, с. Дія за знач. шугати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шугання — ПОЛІ́Т (рух, переміщення когось, чогось у повітрі), ПЛА́ВАННЯ, ШУГА́ННЯ, ПО́ШУГ поет. (стрімкий). Видно сокола по польоту, а сову по погляду (прислів'я)...  Словник синонімів української мови