шугання

ШУГА́ННЯ, я, с. Дія за знач. шуга́ти.

Ще здалеку побачила [Надія] на фоні синьої хмари шугання гострокрилих ластівок і посміхнулась (Баш, Надія, 1960, 270);

До них невблаганно наближається поскрипування вітряків і шугання розгойданих крил (Стельмах, Хліб.., 1959, 135);

Битва — так битва. Вітрів іржання, Назустріч шугання роздертих знамен… (Дор., Тобі, народе.., 1959, 40);

Він чує невгавне шуршання дороги, Шалене шугання ракет з далини (Бажан, І, 1946, 145);

Голубий імлистий туман стояв над цехами, туман, прорізуваний гострими свічками домен, шуганням полум’я з мартенів (Загреб., Спека, 1961, 229);

*У порівн. Наша казка хутко лине, мов шугання соколине (Перв., II, 1958, 515).