шульга
ШУЛЬГА́¹, и́, заст.
1. ж. Ліва рука або нога.
Коли пішком – то марш шульгою, Коли верхом – гляди ж, право́ю, Щоб шкапа скочила вперед (І. Котляревський).
2. ч. і ж. Лівша (про людину).
Він, шаблюку вхопивши по-татарському, лівицею, хоч і не був шульгою, рубався люто (О. Ільченко).
ШУЛЬГА́², и́, ж., діал.
Омела.
На Україні, в різних місцевостях, можна почути багато .. назв цієї рослини: громовий кущ, баб'ячий прокльон, відьмина мітла, чортове помело, шульга, ялиновий барвінок тощо (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)