шумилиння
ШУМИЛИ́ННЯ, ШУМИЛІ́ННЯ, я, с., діал.
Листя, яке обгортає качан кукурудзи.
А ґаздині давали лад всередені хати: мили столи, лавці, ослони, мастили припічки, опецьки, очічковували образи гіллям, та писанками, та голубцями; робили “дідів”, з зв'язуючи кукурудзяні шульки у гушму хвостами та рівненько внизу обтинаючи гівки [гілки], відтак поплівши з шумеління кіски, завішували на “бегариках” (Г. Хоткевич);
На передмісті осінь відчувалась більш наочно. Попід стріхами майже кожної хати висіли пов'язані за шумилиння качани кукурудзи (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)