шура-буря
ШУ́РА-БУ́РЯ, шу́ри-бу́рі і ШУ́РЯ-БУ́РЯ, шу́рі-бу́рі, ж., розм.
1. Те саме, що ви́хор¹ 1.
Похилились квітки, Посумніли .. Шуря-буря пройшла – Вони знов піднялись (І. Франко);
А довжелезний інтендантський поїзд, розвиваючи дедалі більшу швидкість, мчав справжньою шурою-бурею в невідоме... (Б. Антоненко-Давидович);
* У порівн. Несподівано визвірилась на свою пані ковалева ненька і раптом розійшлась, як шуря-буря: мати захищала сина (О. Ільченко);
Шура-буря гуде, Там розбійник іде, Там розбійник іде, Дев'ять коней веде (з народної пісні).
2. перен. Те саме, що розгардія́ш.
У нашій камері, анархістично-інтелігентській, завжди стояла шура-буря (С. Васильченко);
Наше з вами, товаришу, двадцяте сторіччя такої шури-бурі накалатало, що й не добереш, бува, котрий з нас по всій формі герой, котрий – тріска, яку на хвилях несе течія (І. Муратов).
Словник української мови (СУМ-20)