шуркання

ШУ́РКАННЯ, я, с., діал.

Дія за знач. шу́ркати 1 і звуки, утворювані цією дією.

В тій хвилі роздалося за дверми в сінях шуркання чобіт о підлогу – знак, що хтось із села прийшов до єгомостя (І. Франко);

Білинський входить до бюра [канцелярії]. Усі, хто працював у його канцелярії, встають – чути шуркання ногами (А. Крушельницький).

Значення в інших словниках

1. шуркання — шу́ркання іменник середнього роду човгання діал.  Орфографічний словник української мови
2. шуркання — -я, с., діал. Дія за знач. шуркати 1) і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. шуркання — ШУ́РКАННЯ, я, сер., діал. Дія за значенням шуркати 1 і звуки, утворювані цією дією. В тій хвилі роздалося за дверми в сінях шуркання чобіт о підлогу — знак, що хтось із села прийшов до єгомостя (Іван Франко, I, 1955, 188); Білинський входить до бюра.  Словник української мови в 11 томах