шуркання
ШУ́РКАННЯ, я, с., діал.
Дія за знач. шу́ркати 1 і звуки, утворювані цією дією.
В тій хвилі роздалося за дверми в сінях шуркання чобіт о підлогу – знак, що хтось із села прийшов до єгомостя (І. Франко);
Білинський входить до бюра [канцелярії]. Усі, хто працював у його канцелярії, встають – чути шуркання ногами (А. Крушельницький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шуркання — шу́ркання іменник середнього роду човгання діал. Орфографічний словник української мови
- шуркання — -я, с., діал. Дія за знач. шуркати 1) і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шуркання — ШУ́РКАННЯ, я, сер., діал. Дія за значенням шуркати 1 і звуки, утворювані цією дією. В тій хвилі роздалося за дверми в сінях шуркання чобіт о підлогу — знак, що хтось із села прийшов до єгомостя (Іван Франко, I, 1955, 188); Білинський входить до бюра. Словник української мови в 11 томах