шурупати
ШУРУ́ПАТИ, аю, аєш, недок., у чому, чого, фам.
Розбиратися в чому-небудь.
[Герасим:] Мужик не дуже-то шурупає в грошах, йому як розмальована бумажка, то й гроші (І. Карпенко-Карий);
[Семен:] Ану, Іване, прочитай, що тут написано! Ти ж хвалився мені, що трохи шурупаєш грамоти (М. Кропивницький);
– Прийшов [Віктор], посміхається, ніби і справді щось шурупає в таких задачах, – блимав очима Санько, увібравши голову в плечі (П. Автомонов).
Словник української мови (СУМ-20)