шуруп

ШУРУ́П, а, ч.

Кріпильний гвинт для дерев'яних деталей, для прикріплення до дерева металічних виробів і т. ін.

Шурупи являють собою металеві стерженьки, які мають на одному кінці головку, здебільшого плоску або напівкруглу. З другого боку, приблизно на половину всієї своєї довжини, шуруп має спеціальну гвинтову конічну нарізку (з наук.-попул. літ.);

Високий чоловік стояв біля дверей цієї кімнати. Він, не поспішаючи, одгвинчував шурупи (В. Собко);

Смагляві обличчя знову ворухнулись усміхами, коли вони, понахилявшись, стали розглядати Віталіїв передавач, змонтований із хаосу шурупів, примітивну, кустарну штуку в грубій коробці (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. шуруп — Шруба, шрубка, шрубочка, див. гвинт  Словник чужослів Павло Штепа
2. шуруп — шуру́п іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. шуруп — -а, ч. Кріпильний гвинт для дерев'яних деталей, для прикріплення до дерева металічних виробів і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шуруп — ШУРУ́П, а, ч. Кріпильний гвинт для дерев’яних деталей, для прикріплення до дерева металічних виробів і т. ін. Шурупи являють собою металеві стерженьки, які мають на одному кінці головку, здебільшого плоску або напівкруглу.  Словник української мови в 11 томах