шурхання

ШУ́РХАННЯ, я, с.

Дія за знач. шу́рхати і звуки, утворювані цією дією.

Папороть на схилі знову заколивалася, почулося шурхання каміння, що покотилося в долину, і на дорогу, легко несучи гарно збудоване тіло, вийшла косуля (Л. Первомайський).

Значення в інших словниках

1. шурхання — шу́рхання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. шурхання — -я, с. Дія за знач. шурхати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. шурхання — ШЕ́ЛЕСТ (тихий, глухий звук, шум від тертя одного предмета об другий), ШЕЛЕСТІ́ННЯ рідше, ШАРУДІ́ННЯ, ШУ́РХІТ, ШУ́РХАННЯ рідше, ШЕ́РХІТ, ШЕ́РЕХ, ШЕ́МРАННЯ, ШЕ́МРІТ, ШЕ́МРІННЯ рідше, ШЕРХ розм., ШЕ́РХАННЯ розм., ШЕРЕХТІ́ННЯ розм., ШЕРХОТІ́ННЯ розм.  Словник синонімів української мови
4. шурхання — ШУ́РХАННЯ, я, с. Дія за знач. шу́рхати і звуки, утворювані цією дією. Папороть на схилі знову заколивалася, почулося шурхання каміння, що покотилося в долину, і на дорогу, легко несучи гарно збудоване тіло, вийшла косуля (Перв., Опов.., 1970, 19).  Словник української мови в 11 томах