шурхотіння
ШУРХОТІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. шурхоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
Сів табунець качат. Хвилинку панувала цілковита тиша .. Потім залопотіли крилами... почувся плескіт, біганина на воді, шурхотіння й приглушений крик (Олесь Досвітній);
Попереду прослалося широке поле, по якому з шурхотінням гасали білі смуги сипучого снігу (А. Шиян);
Моряки почули позад себе шурхотіння лиж (М. Трублаїні);
Оддалік народжувалося шурхотіння – йшла людина, чіпляючись полами об кущі, черевиками – об кропиву, шерхло терлися підметки об стежку (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)