шуршання
ШУРША́ННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. шурша́ти і звуки, утворювані цією дією.
Галя вимітала долівку. Йому на заваді і тихе шуршання притертого деркача по долівці. – Не кури! – кричить він на сестру (Панас Мирний);
Він чує невгавне шуршання дороги (М. Бажан).
Словник української мови (СУМ-20)