шутер
ШУ́ТЕР, тру, ч., діал.
Щебінь.
Де стави, де ґрунти мокрі, то ще сяк-так зародило. Але там далі, де починаються шутри та піски, то там нещастя (І. Франко);
От стала рівна .. стіна на дорозі, і потічок, що біг досі вузенькою гадючкою, розливається тепер в широке плесо, з небом у воді блакитним, зі спокійними площами, з дрібоцьким [дрібненьким] шутром на дні (Г. Хоткевич);
Дощ перестав падати, з-поза хмар показався місяць, і з-поміж дерев заясніли дрібним білим шутром висипані стежки старого, гарно удержаного саду (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)