шістнадцятеро

ШІСТНА́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. кільк., збірн.

Шістнадцять (уживається з іменниками чоловічого й середнього роду, що означають назви істот і предметів, з іменниками, що вживаються у множині й можуть мати одиничне значення, а також із особовими займенниками у множині).

Тяжка, гірка жіноча доля була. А це ж наші рідні мами. Мами, що в сльозах і муках нас родили, пеленали, сповивали й годували. А ми ж, малесенькі, плодилися рясненько. У нас аж шістнадцятеро народилося (О. Ковінька).

Значення в інших словниках

1. шістнадцятеро — шістна́дцятеро числівник кількісний  Орфографічний словник української мови
2. шістнадцятеро — -тьох, числ. кільк., збірн. Те саме, що шістнадцять (уживається з іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот і предметів, з іменниками, що вживаються у множині й можуть мати одиничне значення, а також з особовими займенниками у множині).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. шістнадцятеро — Шістна́дцятеро, -ро́х, -ро́м, -рома́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. шістнадцятеро — ШІСТНА́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. кільк., збірн. Те саме, що шістна́дцять (уживається а іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот і предметів, з іменниками, що вживаються у множині й можуть мати одиничне значення...  Словник української мови в 11 томах