щавель
ЩАВЕ́ЛЬ, влю́, ч.
Трав'яниста, перев. багаторічна рослина родини гречкових, стебло й продовгувате листя якої здебільшого має кислий смак; використовується в кулінарії і медицині.
Сонце запалило зеленим вогнем кінський щавель і стовбури будяків (М. Коцюбинський);
– А що ж ти робиш у свято? – Що? По ягоди хожу [ходжу], по щавель, а що зберу, несу продавати (Леся Українка);
Тепер збирали [хлопці] молоде листя щавлю, соковиті лопуцьки, жадібно гризли, висмоктуючи кислу, терпку вологу (Ю. Збанацький);
Заплавні луки були руді від дикого щавлю, наче взялися іржею (З. Тулуб);
Уже Оленка гороб'ячого щавлю нарвала на борщ (К. Гордієнко).
Словник української мови (СУМ-20)