щавель —
[шчавел'] -аyл'у, ор. -аyлем, м. (на) -аyл'і
Орфоепічний словник української мови
щавель —
Квасок, квасець
Словник чужослів Павло Штепа
щавель —
ЩАВЕ́ЛЬ, влю́, ч. Трав'яниста, перев. багаторічна рослина родини гречкових, стебло й продовгувате листя якої здебільшого має кислий смак; використовується в кулінарії і медицині. Сонце запалило зеленим вогнем кінський щавель і стовбури будяків (М.
Словник української мови у 20 томах
щавель —
щаве́ль іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
щавель —
-влю, ч., бот. Трав'яниста, перев. багаторічна, рослина родини гречкових, стебло й продовгувате листя якої здебільшого має кислий смак; використовується в кулінарії та медицині.
Великий тлумачний словник сучасної мови
щавель —
Багаторічна рослина родини гречкових, поширена в зонах помірного клімату; в Україні понад 20 видів; деякі з них, напр., щ. кислий, вирощують як городню рослину; щ. містить щавлеву кислоту, шкідливу при ревматизмі.
Універсальний словник-енциклопедія
щавель —
ЩАВЕ́ЛЬ (трав'яниста, перев. багаторічна рослина родини гречкових), КВАСЕ́ЦЬ рідше, КВАСО́К розм., ЩАВІ́Й діал. — Ми-таки навчилися.. вирощувати під рамами ранню редиску, щавель для борщу та зелену цибулю (Є.
Словник синонімів української мови
щавель —
ЩАВЕ́ЛЬ, влю́, ч. Трав’яниста, перев. багаторічна рослина родини гречкових, стебло й продовгувате листя якої здебільшого має кислий смак; використовується в кулінарії і медицині. Сонце запалило зеленим вогнем кінський щавель і стовбури будяків (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
щавель —
Щавель, -влю м. 1) раст. а) Щавель, Rumex Acetosa L. ЗЮЗО. І. 134. То-же: щавель наський. ЗЮЗО. І. 178. б) — во́дяний. Rumex Hydrolapathum L. ЗЮЗО. І. 134. в) — гороб'я́чий. Rumex Acetosolla. ЗЮЗО. І. 134. г) — горобиний. Rumex crispus L. ЗЮЗО. І. 134.
Словник української мови Грінченка