щасливець
ЩАСЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч.
Щаслива людина.
Крісло єсть у тій хатині, Все в мережанні дивнім, Хто сидить там, той щасливий, Я – щасливцем був таким! (Леся Українка);
Велика черга людей очікувала під заводськими ворітьми в надії одержати роботу .. Але на завод узяли лише кількох щасливців, решта залишилась стояти на вулиці (І. Цюпа);
Не дочекавшись, доки хлопець прочуняється, хазяїн рулетки здер з нього картуза і, згорнувши туди виграш, сунув усе це щасливцеві в руку (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)