щасний
ЩА́СНИЙ, а, е, розм.
Те саме, що щасли́вий.
Не родися красна, та родися щасна (прислів'я);
Чи пам'ятаєш дні ті гарні, ясні, Коли сміялось сонце, грало море, А ми на скелі вдвох стояли щасні... (М. Вороний);
Простора хатина, чепурно вибілена, тепла та ясна, тиха та щасна, війнула на його [нього] якимсь теплим духом... (Панас Мирний);
Вона вивела його в сад у тихий літній вечір і, обнімаючи поглядом щасним усе навкруги, сказала: – Марку, все це наше з тобою (І. Цюпа);
Докія од радості навіть не знає, що сказати, і всім тілом пригортається до Тимофія, чуючи, як щасні сльози пощипують її повіки (М. Стельмах);
Добре діди сиві Між себе рядили, Щасну долю молодим судили (П. Куліш);
З заспокоєним серцем, повним надії на щасне скінчення справи своєї, повертав Семен з Межибожа додому (М. Коцюбинський);
// у знач. ім. ща́сні, них, мн. Люди, яким щастить.
Ні, не однако для всіх сонце сяє, Хоч безучасно над всіми [всіма] блищить. Бідний слізьми його блиск заливає, Щасним воно і терни золотить (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)