щасниця
ЩА́СНИЦЯ, і, ч. і ж., розм.
Те саме, що щасли́вець, щасли́виця.
Та хто ж не зна, як-то слухати легкі речі безнапасного щасниці при своїй лихій годині? (Марко Вовчок);
Як вродилась щасниця, так поправиться і п'яниця (прислів'я).
Словник української мови (СУМ-20)