щасниця
ЩА́СНИЦЯ, і, ч. і ж., розм. Те саме, що щасли́вець, щасли́виця.
Та хто ж не зна, як-то слухати легкі речі безнапасного щасниці при своїй лихій годині? (Вовчок, І, 1955, 216);
Як вродилась щасниця, так поправиться ї п’яниця (Укр.. присл.., 1963, 182).
Словник української мови (СУМ-11)