щедрий
ЩЕ́ДРИЙ, а, е.
1. Який охоче ділиться своїм майном, коштами і т. ін., не шкодує витрачати що-небудь.
Прокіп Іванович був собі дуже щедрий: чого не попроси – і позичить, і подарує (О. Стороженко);
Дівчата люблять, коли хлопці купляють їм квитки, пригощають цукерками, роблять подарунки, тобто коли вони щедрі (Ю. Мушкетик);
* Образно. Щедре сонце в жаркій глибині Золотий розсипає пісок... (Т. Масенко);
// у знач. ім. ще́дрий, рого, ч. Той, хто не шкодує витрачати що-небудь.
Скупий складає, а щедрий поживає (Номис);
// перен., на що, в чому. Який легко, охоче роздає щось, наділяє чимсь.
– Ет, – каже чорт, – магнати щедрі на обіцянки; вони тоді тільки й не збрешуть, як обіцяють кару (О. Стороженко).
2. Великий розміром; значний.
Після похорону [Кайдаша] справили багатий обід. Кайдашиха роздала старцям щедру милостиню (І. Нечуй-Левицький);
Жменяк нізащо в світі не дав би чепіги свого плуга в руки вбивці. З такої руки земля не прийме зерно, не дасть щедрого врожаю (М. Томчаній);
Звичайно в суботу була щедра пошта (Ірина Вільде);
Виняткове значення для піднесення врожайності має щедре внесення на поля місцевих добрив (з газ.);
Українські вчені і митці вносять свій щедрий вклад у розвиток вітчизняної і світової науки і культури (з газ.);
// перен. Надмірний, перебільшений.
Він облив Стахурського щедрим потоком приязні з своїх люб'язних очей (Ю. Смолич);
За якусь годину панські стоги згоріли, мов свічі. Не змогли їх врятувати ні погрози, ні щедрі обіцянки Стадницького (М. Стельмах).
3. Багатий на що-небудь, чимсь.
Надра не щедрі на алмази. Відомо: на 50 мільйонів одиниць порожньої породи в найкращих алмазних родовищах припадає лише одна частка алмазу (з газ.);
Білі груші в млистій прохолоді Пахли духом щедрої землі (М. Рильський);
Надходила щедра осінь (В. Козаченко);
// Буйний, розкішний.
Сита худоба лежить безтурботно по випасах щедрих (М. Зеров);
Щедра південна природа не встигла ще своєю буйною рослинністю прикрити рани війни (О. Гончар);
// Наявний у значній кількості; густий, рясний.
Після щедрих дощів дороги розкисли, і в деяких місцях колеса по маточини загрузали в липуче багно, з якого, здавалося, ніколи не виїхати (П. Кочура);
Бігцем Наталя кинулась у темряву, під щедру холодну зливу (Ю. Збанацький);
Тіло його закам'яніло, ноги стали неслухняними, щедрий піт вкрив йому обличчя, і хлопець то білів, то червонів (І. Сенченко);
Близькість ріки відчувалась особливо виразно не тільки по тому свіжому холодному повітрі, яким віяло з очеретів, а й по щедрій росі на травах, яка бризкала людям на руки і на ноги світлими льодяними краплями (Григорій Тютюнник);
// Дуже відчутний, інтенсивний у своєму вияві.
Обновлюється вся природа В промінні щедрого тепла (Л. Дмитерко);
Сонце зійшло над горами й поливало своїм щедрим промінням безмежне море (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)