щирець
ЩИРЕ́ЦЬ¹, рцю́, ч.
Те саме, що щири́ця.
На клуні, що стоїть близенько від житла, Буяє кропива та крокіс шафрано́вий, І по току щирець розрісся пурпуровий (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
ЩИРЕ́ЦЬ², рця́, ч., діал.
Незайманий ґрунт.
Я йшла вночі понад кар'єром .. і думала про ту руду, до якої треба пробиватися крізь щирець, шар за шаром знімати ґрунт (Л. Первомайський).
◇ (1) До щирця́, рідко:
а) надзвичайно, глибоко, сильно.
Тут Демчиху, мабуть, допекло до щирця, що аж засичала: – Авжеж! На біса жінка... (Марко Вовчок);
б) повністю, до кінця.
Ніколи ми не заглянемо в душу навіть найближчої людини до самісінького щирця (із журн.);
в) (перев. зі сл. випити) все, що є в посудині.
Тоді й ми вип'єм до щирця (Сл. Б. Грінченка);
Попили .. усе до щирця (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)