щирець
ЩИРЕ́ЦЬ¹, рцю́, ч. Те саме, що щири́ця.
На клуні, що стоїть близенько від житла, Буяє кропива та крокіс шафрано́вий, І по току щирець розрісся пурпуровий (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 205).
ЩИРЕ́ЦЬ², рця́, ч., діал. Незайманий грунт.
Я йшла вночі понад кар’єром.. і думала про ту руду, до якої треба пробиватися крізь щирець, шар за шаром знімати грунт (Перв., Дикий мед, 1963, 393).
Щире́ць-пісо́к — чистий пісок.
Щирець-пісок шорсткість має (Сл. Гр.).
◊ Ви́пити (попи́ти) до щирця́ — те саме, що Ви́пити до дна ( див. дно).
Тоді й ми вип’єм до щирця (Сл. Гр.);
Попили.. усе до щирця (Сл. Гр.);
До щирця́ — те саме, що До дна ( див. дно).
Ніколи ми не заглянемо в душу навіть найближчої людини до самісінького щирця (Наука.., 5, 1971, 44);
До щирця́ допекти́ (допекло́) кого — глибоко зачепити кого-небудь.
Тут Демчиху, мабуть, допекло до щирця, бо аж засичала.— Авжеж! На біса жінка… (Вовчок, VI, 1956, 263).
Словник української мови (СУМ-11)