щитоносець
ЩИТОНО́СЕЦЬ, сця, ч., іст.
Воїн, озброєний щитом (у 1 знач.).
Головною силою ассирійського війська була піхота. Вона складалася із списоносців, тобто воїнів, озброєних списом, стрільців з лука та пращі і щитоносців (з навч. літ.);
// Те саме, що зброєно́сець 1.
Словник української мови (СУМ-20)