щитоносець
ЩИТОНО́СЕЦЬ, сця, ч., іст. Воїн, озброєний щитом (у 1 знач.).
Головною силою ассірійського війська була піхота. Вона складалася із списоносців, тобто воїнів, озброєних списом, стрільців з лука та пращі і щитоносців (Іст. стар. світу, 1957, 41);
// Те саме, що зброєно́сець 1.
Словник української мови (СУМ-11)