щогловий
ЩОГЛОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до що́гла.
На щоглах світили щоглові вогні (М. Трублаїні);
У стапельному цеху новатори .. механізували правку трубчастих конструкцій щоглових пристроїв (з наук.-попул. літ.);
// Признач. для виготовлення щогл.
Рубали [солдати] щоглові сосни й вікові дуби, пиляли дошки, стругали колоддя, палі для мостів (О. Довженко);
Ліс навколо був високий, щогловий (Н. Рибак).
2. мор. Який відбуває службу, вахту на щоглі.
Щогловий матрос;
// у знач. ім. щоглови́й, во́го, ч. Матрос, який відбуває службу на щоглі.
Словник української мови (СУМ-20)