щонайвищий
ЩОНАЙВИ́ЩИЙ, а, е, підсил.
Найвищ. ст. до висо́кий 1–8.
Як же й зосталася де не зруйнована повіддю хата. Хвиля поймає її, аж із дахом вкриваючи раптом, І що найвищі міські затопляє муровані вежі (М. Зеров).
Словник української мови (СУМ-20)