щонайвищий
ЩОНАЙВИ́ЩИЙ, а, е, підсил. Найвищ. ст. до висо́кий 1-8.
Як же й зосталася де не зруйнована повіддю хата. Хвиля поймає її, аж із дахом вкриваючи раптом, І що найвищі міські затопляє муровані вежі (Зеров, Вибр., 1966, 307).
Словник української мови (СУМ-11)