щоправда

ЩОПРА́ВДА.

1. присл., у знач. вставн. сл. Правду кажучи; правда, справді.

Щоправда, бували в мене в перших днях шкільного життя прикрості з товаришами, але ті прикрості були хвилеві та скороминущі (І. Франко);

Діденко був особливо сьогодні в ударі. За час обіду майже всіх полонив. За винятком, щоправда, Ґалаґана (А. Головко);

Щоправда, хлопці одностайно зійшлися на думці, що на острові таки є полоз (Іван Ле);

Спершу будиночок мав одну-єдину, щоправда, простору кімнату. Потім Володя прибудував сінці з шлакоблоків, потім – ще кімнату (П. Загребельний).

2. спол. допустовий. Те саме, що хоч¹ 2.

Пес, побачивши Лиса, кинувся на нього і вхопив – щоправда не за голову, а тілько за хвіст (І. Франко);

Леонтій Жержеля став на фермі доярем. Не відразу щоправда... (І. Волошин).

Значення в інших словниках

1. щоправда — ЩОПРАВДА – ЩО ПРАВДА Щоправда. 1. ест. сл. Правду кажучи; правда, справді. [Марція:] Щоправда – фарби тут кращі, ніж в Римі. В нас не вдали б ніяк такої барви (Леся Українка); Спершу будиночок мав одну-єдину, щоправда, простору кімнату.  Літературне слововживання
2. щоправда — пр., правда, справді, правду <�щиро> кажучи, правду казавши  Словник синонімів Караванського
3. щоправда — Правда, справді Фразеологічні синоніми: правду кажучи  Словник синонімів Вусика
4. щоправда — щопра́вда 1 прислівник незмінювана словникова одиниця щопра́вда 2 сполучник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
5. щоправда — 1》 присл., у знач. вставн. сл. Правду кажучи; правда, справді. 2》 спол. допустовий. Те саме, що хоч I 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. щоправда — Щопра́вда, присл. = пра́вда; але що пра́вда, імен. Щопра́вда, він мене́ шану́є. Що пра́вда, то не гріх  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. щоправда — ЩОПРА́ВДА. 1. присл., у знач. вставн. сл. Правду кажучи; правда, справді. Щоправда, бували в мене в перших днях шкільного життя прикрості з товаришами, але ті прикрості були хвилеві та скороминущі (Фр.  Словник української мови в 11 томах