щосили
ЩОСИ́ЛИ, присл.
Докладаючи всіх зусиль, старання; що є сили, з усієї сили.
Батько Ант прицілився кудись у темряву, щосили натягнув тятиву (С. Скляренко);
У думці він знову був зараз у Бондаренковій хаті. Щосили напружуючи пам'ять, перебирав усі балачки, де згадувалось будь-що про Орину (А. Головко);
Двері розчинилися навстіж, і Микола Максимович втягнув за комір Мечика, який щосили пручався (О. Донченко);
// Дуже швидко, поспішно.
Човник танцював на хвилях, Гаркавий гнав його щосили до правого берега (В. Собко);
Зірвавшись з місця, він щосили побіг місячним провулком униз (О. Донченко);
// Дуже голосно, гучно.
Черниш, повторюючи команди на вогневій, кричав щосили, але обслуги, хоч були поряд, ледве чули його за суцільним гуркотом (О. Гончар);
Раптом морений Чубенків кінь заіржав щосили (Ю. Яновський);
// Дуже уважно, пильно.
Іван скулився, запер дух у собі і насторожив уха щосили (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)