щупати
ЩУ́ПАТИ, аю, аєш, недок., кого, що, чим.
1. Те саме, що ма́цати 1.
Високий, міцний, неначе грот-мачта, погано поголений, Жан щупав грубою палкою поміст і ледве згинав коліна, застиглий і негнучкий в своїй сліпоті (М. Коцюбинський);
Встала стара з-під куделі, взяла одну бульбу, обертає, щупає пучками, не може обтеребити: тверда, задубіла (С. Ковалів);
// Мацаючи, виявляти, чи з яйцем (курка, індичка тощо).
І курей вона щупала, і свиней доглядала, і молотника наймала (Панас Мирний);
// перен. Обдивлятися, досліджувати за допомогою світла, радіохвиль і т. ін.
Мжичив дощ, луками ганяв холодний вітер... Прожектори щупали переліски (О. Десняк).
2. перен., розм. Те саме, що прощу́пувати 2.
Цей мерзотник доти провокував Загайчика, доти щупав його з усіх боків, поки не нащупав слабкого місця (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)