щілинка

ЩІ́ЛИ́НКА, и, ж.

Зменш. до щі́ли́на 1.

Прокинувся вранці; чую якийсь гомін... крізь забите вікно в щілинки сонце – наче золоті стрілки (Марко Вовчок);

З вікон, у щілинки гардин і фіранок виглядали налякані міщани (Н. Рибак);

На вікні Ганка повісила сіті, бо вже холодно й вітри дмуть у всі щілинки (О. Іваненко);

Щілинка, що раніше була лише скраю, тепер наскрізь розкраяла маленьке тільце сопілки, ще й у другім місці тріснула (А. Головко);

Командир загону послав кіннотника. Одного, другого, третього. В кожного – наказ пробитися, знайти якусь щілинку, дістатися до своїх (О. Донченко);

Вузькі щілинки його очей на плескуватому тлустому обличчі з набряклими щоками і мішками під очима обурено блиснули (З. Тулуб);

Додому Сиволап повернувся геть далеко за північ. Ледве знайшов замкову щілинку, повернув ключа, але двері не відчинялися (Д. Ткач).

Значення в інших словниках

1. щілинка — див. лаз; отвір; шпарка; щілина  Словник синонімів Вусика
2. щілинка — щі́ли́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. щілинка — -и, ж. Зменш. до щілина 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. щілинка — ЩІ́ЛИ́НКА, и, ж. Зменш. до щі́ли́на 1. Прокинувся вранці; чую якийсь гомін… крізь забите вікно в щілинки сонце — наче золоті стрілки (Вовчок, VI, 1956, 239); З вікон, у щілинки гардин і фіранок виглядали налякані міщани (Рибак, Опов.  Словник української мови в 11 томах
5. щілинка — Щілина, -ни ж. = щіль. Ком. ІІ. 26. Дивлюсь скрізь щілину. ЗОЮР. І. 24 2. ум. щілинка.  Словник української мови Грінченка