щілинний
ЩІЛИ́ННИЙ, а, с.
1. Який має щілину, щілини.
Щілинна лампа; Щілинний диск;
// Який проходить, проникає крізь щілину.;
// Який є щілиною.
Коли вода витікає не з водовмісної верстви, а із щілин водонепроникних порід, – такі джерела називаються щілинними джерелами (з наук. літ.).
2. лінгв. Утворюваний від тертя повітря в щілині між зближеними органами мовлення; фрикативний.
При творенні приголосного в якій-небудь частині мовного апарату може виникати щілина, тоді повітря проходить крізь неї з більшим або меншим шумом тертя. Приголосні, утворювані таким способом, називаються щілинними, або фрикативними (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)