ю

Ю, невідм., с.

Тридцять друга літера української абетки на позначення сполучення “й” або м'якого приголосного звука з голосним звуком “у”.

Значення в інших словниках

1. Ю — Вживається в с. р.: мале ю.  Літературне слововживання
2. ю — Її  Словник застарілих та маловживаних слів
3. ю — невідм., с. Тридцять друга літера українського алфавіту на позначення сполучення "й" або м'якого приголосного звука з голосним звуком "у".  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ю — Ю, невідм., сер. Тридцята літера українського алфавіту на позначення сполучення «й» або м’якого приголосного звука з голосним звуком «у».  Словник української мови в 11 томах