ювелірний
ЮВЕЛІ́РНИЙ, а, е.
1. Пов'язаний з художніми виробами, прикрасами і т. ін. з коштовних металів і каміння, з їх виготовлянням та продажем.
– До чого-то стільки уборів? Цілий ювелірний магазин! Де ви їх набрали? Браслети, персні, гребені, брошки (Леся Українка);
[Ліля:] Ти ж знаєш, що я не розумію живопису. Я люблю старовинні ювелірні речі... (О. Корнійчук);
Великої майстерності досягли античні майстри .. в ювелірній справі, тобто у виготовленні прикрас з золота, срібла і дорогоцінного камення (з навч. літ.).
2. перен. Ретельно продуманий або майстерно оброблений до найдрібніших деталей; старанно, тонко опрацьований, філігранний.
Гуцульські вишивки завжди тонкі, ювелірні. Своєю ажурністю вони нагадують знамениту гуцульську різьбу по дереву, а колоритом – не менш знамениті писанки (з наук. літ.);
Найдивовижніше застосування цій рослині [алое] знайшов академік В. П. Філатов – український учений, що прославився ювелірними операціями рогівки ока (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)