юдоль
ЮДО́ЛЬ, і, ж., книжн., заст.
Місце, де страждають, мучаться, терплять нестатки.
На мене погляд свій ясний, прихильний кинь І розкажи, хто ти: чи з власної ти волі, Чи з чарів, чи з чудес живеш у цій юдолі? (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);
// Злигодні, турботи, смуток і т. ін.
То не хрестами блискавка махнула поміж хмар. Огнем прорізала і громом потрясла, – То ти, о революціє, ударами весла Земну юдоль понесла у простори (В. Поліщук);
Ніхто не міг покинути чорну юдоль печалі й безнадії – вона об'єднувала й деформувала не окремих людей, а їх сукупність, спільноту... (Р. Іваничук).
△ (1) Юдо́ль печа́лі й сліз – місце страждань, смутку, турбот.
Ти лиш відчув, апостоле, а нам на долю випало прожить життя у цій юдолі печалі і сліз (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)