юка
Ю́КА, и, ж.
1. Південна вічнозелена деревна рослина родини лілійних з довгим колючим листям і жовтувато-білими квітками; вирощується як декоративна.
– Стережіться, докторе, оцієї юки! У неї кожний лист кінчається такою гострою голочкою, що тільки торкнись – кров потече! (з наук.-попул. літ.).
2. Волокна цієї рослини, з яких виготовляють канати, рогожі і т. ін.
Словник української мови (СУМ-20)