Значення в інших словниках
-
юка —
-и, ж. 1》 Південна вічнозелена деревна рослина родини лілійних з довгим колючим листям і жовтувато-білими квітками. 2》 Волокна цієї рослини, з яких виготовляють канати, рогожі тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
юка —
Ю́КА, и, ж. 1. Південна вічнозелена деревна рослина родини лілійних з довгим колючим листям і жовтувато-білими квітками; вирощується як декоративна. – Стережіться, докторе, оцієї юки!...
Словник української мови у 20 томах
-
юка —
ю́ка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
юка —
ю́ка (ісп. yuca, з індіан.) рід вічнозелених рослин родини лілійних. Більшість – деревні рослини. Поширені переважно в Центральній і Південній Америці. З Ю. виготовляють мотузки, рибальські снасті тощо. Культивують як декоративну рослину.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
юка —
Рослина родини лілійних, поширена в Пн. і Пд. Америці; бл. 30 видів; шаблеподібні листки (довж. до 1 м) зібрані на верхівці пагона; квітки білі або фіолетові, в пишних суцвіттях; в Україні ю. як декоративну рослину вирощують на пд. узбережжі Криму.
Універсальний словник-енциклопедія
-
юка —
Ю́КА, и, ж. 1. Південна вічнозелена деревна рослина родини лілійних з довгим колючим листям і жовтувато-білими квітками; вирощується як декоративна. — Стережіться, докторе, оцієї юки!...
Словник української мови в 11 томах