юпка
Ю́ПКА, и, ж.
1. Верхній жіночий одяг у вигляді довгої корсетки (перев. з рукавами).
[Настуся:] Якби пустили на музики, То я б кісники заплела, Наділа б жовті черевики, Червону б юпку одягла́ (Т. Шевченко);
Посеред хати Зінька, як привид, – в розстебненій юпці, простоволоса: хустку велику десь загубила (А. Головко).
2. заст. Чоловічий короткополий каптан з домашнього тонкого сукна, пошитий у талію, із складками і стоячим коміром.
Жупан на ньому синій і китаєва юпка (Г. Квітка-Основ'яненко);
Поли з рудої юпки, мов крила, мають за ним від прудкого бігу, а він усе біжить (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)