юрма

Ю́РМА́, ю́рми́, ж.

Те саме, що юрба́ 1.

Коло самої шахти зібралася вже чимала юрма (Б. Грінченко);

З усіх кінців міста юрми людей ідуть, щоб віддати йому [Тесленкові] останню свою шану та висловити співчуття його рідним (А. Головко);

Раптом почув [Андрій] музику, веселий гамір молоді. Назустріч ішла юрма святково одягнених хлопців та дівчат з музиками попереду (В. Минко);

Се було щось дике, оті опунції, незрозуміле, безладне, налякана юрма колючого листя (М. Коцюбинський);

Юрмою вискакують панни, шпурляють услід гостям груддя, паліччя, сиплють піском (С. Васильченко);

* Образно. Море стогне, море грає. Там і стогін, там і сміх... І невпинно викликає Юрми дум моїх гірких (Микола Чернявський).

Значення в інших словниках

1. юрма — див. багато; ватага; тіснота  Словник синонімів Вусика
2. юрма — юрми, ж. Те саме, що юрба 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. юрма — ю́рма́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
4. юрма — НА́ТОВП (велике скупчення людей, що перебувають десь або рухаються кудись), ЮРБА́, Ю́РМА́ розм., ТОВПА́ розм., Ю́РМИЩЕ підсил. розм., Ю́РМИ́СЬКО підсил. розм., З'Ю́РМИСЬКО підсил. рідше, ГУРБА́ заст., ТИ́ЧБА заст., ГУ́РМА́ діал., ГАЛА́ЙСТРА діал.  Словник синонімів української мови
5. юрма — Ю́РМА́, ю́рми́, ж. Те саме, що юрба́ 1. Коло самої шахти зібралася вже чимала юрма (Гр., І, 1963, 380); З усіх кінців міста юрми людей ідуть, щоб віддати йому [Тесленкові] останню свою шану та висловити співчуття його рідним (Головко, II, 1957, 628)...  Словник української мови в 11 томах
6. юрма — Юрма, -ми ж. = юрба. Народу юрма там стояла. Алв. 92. Людська юрма усе поле вкрила. К. ЧР. 327. см. гурма.  Словник української мови Грінченка