яблучко
Я́БЛУЧКО, а, с.
1. Зменш.-пестл. до я́блуко 1, 2.
[Денис:] Я .. переліз через пліт й украв з півдесятка яблучок (М. Кропивницький);
Вона ретельно визбирувала падалицю, кожне яблучко старанно розрізала й нанизувала на нитку сушитись (О. Донченко);
Зінаїда Петрівна .. схвильована. Якби вдень, було б видно, як під квітчастою хусткою яблучка щік пашать, палають (О. Гончар);
* У порівн. Мов яблучко у садочку, Кохалась дитина (Т. Шевченко);
Щоки червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина (І. Нечуй-Левицький).
2. Назва пісні й танцю.
Якийсь морячок-одесит просто під відчиненим вікном у начальника вокзалу пішов вибивати “яблучко” (О. Гончар).
3. Центральна частина мішені (у 1 знач.) у вигляді чорного кружка.
– В яблучко! – зрадів Сергій (І. Багмут).
4. Те саме, що гал¹.
Колись гали, зокрема дубові (їх у народі звуть дубовими “яблучками”) використовували для виготовлення чорнил (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)