яблуня
Я́БЛУНЯ, і, ж.
Садове й лісове фруктове дерево родини розових з плодами перев. кулястої форми.
Серед двору гілляста яблуня стояла (Марко Вовчок);
Цвіли яблуні; тихе повітря дихало чудовими пахощами (М. Коцюбинський);
Під склепінням черемхи й дикої яблуні глибоко дихало лісове джерело (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)