яблуня
Я́БЛУНЯ, і, ж. Садове й лісове фруктове дерево родини розових з плодами перев. кулястої форми.
Серед двору гілляста яблуня стояла (Вовчок, І, 1955, 259);
Цвіли яблуні; тихе повітря дихало чудовими пахощами (Коцюб., І, 1955, 27);
Під склепінням черемхи й дикої яблуні глибоко дихало лісове джерело (Стельмах, II, 1962, 144).
◊ Недале́ко відко́титься я́блучко (я́блуко) від я́блуні див. відко́чуватися.
Словник української мови (СУМ-11)