яблунька
ЯБЛУ́НЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до я́блуня.
Посажу коло хатини На вспомин дружині І яблуньку і грушеньку, На вспомин єдиній! (Шевч., II, 1963, 374);
Він повільно розплющив очі і радісно вразився: просто над ним, вся в цвіту, розкинулась віттям тендітна яблунька (Гончар, III, 1959, 315);
Молоді яблуньки тримають на вітах червонобокі яблука (Цюпа, Добротворець, 1971, 117);
*У порівн. Неллі розцвіла, як та молода яблунька, що вперше вкривається ніжно-рожевим квітом, і всі любуються нею (Ірчан, II, 1958, 119).
◊ Недале́ко відко́титься я́блучко (я́блуко) від я́блуньки див. відко́чуватися.
Словник української мови (СУМ-11)